Урок № 7
Дата: 06.11.2020 р.
Тема: Тренувальні вправи. Узагальнення й систематизація вивченого про функціональні стилі сучасної українськаї мови
Хід уроку
1. Законспектувати статтю
Стилі сучасної української літературної мови
Стиль в
сучасній українській мові є різновидом мови з певним набором засобів мовлення
для вираження мовлення або передачі вербальної інформації у певних умовах.
Стилі мови різняться характером висловлювання, змістом та метою мовлення.
Наразі виділяють 6 основних стилів української мови:
розмовний, публіцистичний, науковий, художній, офіційно-діловий та сакральний.
Про кожен із них – по порядку.
Розмовний стиль (або
його ще називають розмовно-побутовим) – найбільш уживаний у сучасній мові. Він
уживається в побутовому усному спілкуванні та слугує для офіційного або
неофіційного спілкування людей у повсякденному житті.
Ознаки розмовного
стилю:
- широке використання загальновживаних слів;
- експресивність та емоційне забарвлення
мовлення;
- використання невербальної комунікації: міміки та
жестикуляції;
- різноманітність ритмів та мелодики;
- використання жаргонізмів, вульгаризмів та
навіть русизмів;
- вживання неповних речень, вставних слів та звертань;
- часте використання слів із суфіксами пестливості чи зневаги.
Публіцистичний стиль –
це стиль засобів масової інформації - газет, журналів, телебачення, радіо,
громадсько-пропагандистських видань. Без нього не обійтися, коли відбувається
формування громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей або дебати,
політична пропаганда та сприяння розвитку суспільства. Тобто публіцистичний
стиль розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина
окремо.
Публицистичний стиль має вираз , як у письмовому
вигляді – в статтях, нарисах та фейлетонах, так і в усному – в формі публічних
виступів, дискусій, але також може бути відображений у формі репортажу.
Публіцистичний стиль поділяється на
науково-популярний, телебачення, радіомовлення, газетний та інші підстилі.
Ознаки
публіцистичного стилю:
- широке вживання суспільно-політичних термінів,
таких як закон, влада, перспектива тощо;
- чіткий на суспільно популярний спосіб
вираження думок;
- логічне викладення інформації з метою переконання
слухачів;
- використання емоційно забарвлених слів;
- риторичні запитання.
Науковий стиль використовується
переважно в науковій сфері для інформування про певні результати наукових
досліджень. Цей стиль поділяється на власне науковий стиль та
науково-популярний залежно від цільової аудиторії, на яку розраховане
викладення матеріалу.
Доторкнутися до наукового стилю можна в підручниках,
монографіях, лекціях, статтях, дисертаціях, анотаціях, наукових доповідях та
науково-популярних періодичних виданнях.
Ознаки наукового
стилю:
- широке використання наукових термінів та слів
іншомовного походження;
- однозначність уживання слів;
- логічність та аргументованість при викладенні думок;
- чітка структуризація тексту;
- часте використання складних речень з логічним
зв’язком, між їхніми частинами.
Художній стиль –
це стиль, за допомогою якого створена більшість творів художньої літератури. В
рамках стиля виділяють прозаїчні та поетичні твори.
Основними жанрами художнього стилю виступають вірші,
оповідання, драматичні твори, романи, поеми, епіграми тощо.
Ознаки художнього
стилю:
- слова слугують не тільки засобом вираження думок,
але й естетичного впливу на читача;
- широке використання засобів художнього мовлення;
- образність та експресивність мовлення;
- можливе використання фразеологізмів та діалектизмів;
- поєднання всіх лексичних та граматичних стилів.
Офіційно-діловий стиль використовується
при оформленні ділових паперів, але він може використовуватися як в усній, так
і в письмовій формі.
В письмовій формі офіційно-діловий стиль міститься в
законах та підзаконних актах, наказах, постановах розпорядженнях тощо. В усному
мовленні цей стиль міститься в офіційних промовах та діловому спілкуванні між
приватною особою та установою.
Офіційно-діловий стиль використовується з метою
регулювання офіційно-ділових стосунків та поділяється на законодавчий,
адміністративний, дипломатичний та канцелярський.
Ознаки
офіційно-ділового стилю:
- обов’язкове оформлення документів за зразком;
- широке використання термінів діловодства;
- відсутність художніх засовів літератури;
- використання слів виключно в прямому значенні.
Сакральний (або
конфесійний) стиль необхідний для релігійних потреб
суспільства.
Ознаки сакрального
стилю:
- опис стосунків людини та Бога;
- непрямий порядок слів у реченні;
- повторення ключових слів або словосполучень для
вираження важливої думки.
Ділова мова – один
із різновидів літературної мови!
Ділову українську мову виділяють в рамках
офіційно-ділового стилю, частіше за все в адміністративному та канцелярському
різновидах.
Ділова мова може бути як усною, так і письмовою.
Цей стиль зародився ще за давніх-давен у документах
часів Київської Русі. Одними з перших офіційних документів на території України
були юридичні акти міських урядів та гетьманських канцелярій. Саме тому ділова
українська мова відчула на собі вплив російської, австро-угорської та польської
культур ділового мовлення та оформлення документів.
Обов’язковою умовою ділового стилю на письмі є
оформлення тексту зі збереженням правил використання всіх реквізитів.
Ознаки та вимоги
ділового стилю:
- нейтральна нормована лексика, що зрозуміла кожному;
- чітка, «книжна» термінологія;
- зазвичай прості речення з прямим порядком слів;
- використання інфінітивних конструкцій та стійких
словосполучень.
Діловий стиль в усному вираженні знаходить своє
відображення в різних
стилях: у промовах і доповідях, у навчальних лекціях і
наукових доповідях. Головна вимова ділового стилю – чітка композиція – має
зберігатися: вступ, основних текст та висновки.
Діловий стиль у діалогах проявляється в бесідах та
дискусіях, а також у телефонних розмовах офіційного характеру. В таких діалогах
обов’язково треба дотримуватися культури
ділової комунікації.
Правильне використання слів ділової комунікації
перевіряйте за нормативними словниками:
тлумачними, термінологічними, енциклопедичними, іншомовних слів тощо.
Виконане завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер
Урок № 8
Дата: 13.11.2020 р.
Тема: Стилістичні можливості фонетики. Експресивні властивості звуків мови
Хід уроку
1. Переглянути слайди, законспектувати
https://svitppt.com.ua/ukrainska-mova/stilistichni-zasobi-fonetiki.html
2. Переглянути відео
1.Допишіть речення, правильно вживаючи у/в, і/й, з/зі/із. Свій вибір обґрунтуйте.
1. Надходила осінь і/й... 2. Тепла ще довго не буде і/й... 3. З/Із/Зі ... ранку... 4. У/В ... було багато турбот... 5. З/Із/Зі/... сонця... 6. Дерево тривожно зашуміло у/в...
2.Складіть власний текст, у якому б усі слова починалися з одного звуку.
3. Конструювання-відновлення
Перепишіть текст, вставляючи замість крапок потрібні слова таким чином, щоб римувалися перший, другий і четвертий рядки.
Веснянка до сну
Цвітіння дерев найніжніша… –
найвище зусилля краси і …
Як чуйно ступаю в зелену країну,
де соком дощів пахне тепла…!
Це все ще присниться: і ці…,
і сповнена зросту зірчаста… –
і вчора, і нині, і завтра, і вічно
дерев біле сяйво на землю …
А злива вночі – то висока…,
то пружних стихій ошаліла…,
і світ на світанку побачиш, мов тайну
з якої спадає завіса … (Ю.Андрухович)
Довідка: пора, дерева, кора, трава, бліда, сплива, вода, хода, добра
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер
Урок № 9
Дата: 20.11.2020 р.
Тема: Засоби милозвучності мови. Явища поетичної фонетики
Хід уроку
Звукопис - фонетичний мовний засіб, що додає твору особливу художню виразність. В його основі лежить повторення різних фонетичних сполучень. Це прийом посилення образотворчих властивостей тексту. Він допомагає зробити текст більш експресивним, створити слухові образи. Наприклад, може передати шум дощу, тупіт копит, гуркіт грому.
Суть звукопису зводиться до повторення певних звуків або складів з метою досягнення необхідного художнього ефекту. Існує всього чотири різновиди цього прийому:
- Автор використовує комбінації з одних і тих же звуків в різних словах для досягнення мовної образності. Розглянемо зрозумілий приклад: «В глушині шаруділи очерети». Видно багаторазовий повтор звуку «ш».
- Застосовується повтор букв, схожих за своїм фонетичному звучанню. Наприклад: «На навшпиньки скаче чиж». Комбінування звуків «ц», «ч» і «ж».
- В основі прийому лежить використання звуків, що створюють контраст своїм звучанням (таких як «д» і «л»). Познайомимося з прикладом: «Травневий чудовий день літа кращий дар».
- Вдаються до декількох видів звукової організації, доповнюючи інтонаційними особливостями.
Алітерація, асонанс, анафора та епіфора належать до головних фонетичних засобів мови художніх творів. Саме вони оформлюють мелодику творів і служать засобами створення звукових образів. Найчастіше їх можна зустріти в поетичних творах. Якщо ви не досі не знаєте, що таке алітерація і асонанс, чи, може, не знаєте, в чому різниця між анафорою та епіфорою, читайте наш матеріал.
Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.
- “…течуть ріки, кривавії ріки” (Тарас Шевченко)
- “Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се?” (Тарас Шевченко)
- “Cпи собі, спис обіруч стиснувши перед собором” (Мігель де Сервантес Сааведра)
- “Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна, Невже це осінь, осінь, о! – Та сама…” (Ліна Костенко)
Анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій.
Тільки тобою білий святиться світ,
тільки тобою повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою тішиться немовля.
Спів калиновий піниться над водою
тільки тобою, тільки тобою!
Тільки тобою серце кричить моє.
Тільки тобою сили мені стає
далі брести хугою світовою,
Тільки Тобою, тільки Тобою.
(Василь Стус)
Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення виразності поетичної мови, підкреслення чогось.
— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий. (…)
(Надія Кир’ян).
Будемо вічно в труді рости,
З серця землі підіймать пласти,
Чорного золота давні пласти.
(Ярослав Шпорта)
Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її музичність.
Корови моляться до сонця,
що полум’яним сходить маком.
Струнка тополя тонша й тонша,
мов дерево ставало б птахом.
(Богдан-Ігор Антонич)
“Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти”.
(Микола Вінграновський)
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 10
Дата: 27.11.2020 р.
Тема: Стилістично маркована й нейтральна лексика. Багатозначність як стилістичний засіб
Хід уроку
1. Прочитати, законспектувати
Дослідження на тему: "СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНА ЛЕКСИКА"
1. Основні поняття нашого дослідження: арго, жаргон, сленг, суржик, екзотизми, варваризми, пуризми.
2. Отже, почнемо. Що таке «стилістично маркована лексика»?
3. Лексика української мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на:
Стилістично нейтральну та стилістично забарвлену
(маркована).
Стилістично нейтральна лексика вживається в усіх стилях мовлення, а маркована або стилістично забарвлена вживається лише в певних стилях
Нейтральна -загально відомі і зрозумілі слова.
Маркована лексика - слова певних груп людей.
І перше поняття, яке ми виділяємо «арготизми»
Арготизми, арго(з франц. Argot, жаргон, первісне – жебрацтво) – слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп.
Як правило, малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства слова. Один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або фахової групи, незрозуміла для сторонніх.
Так, слово човен відоме всім людям. Але тільки рибалки розрізняють різні види човнів та їхніх деталей і відповідно називають їх: дуб - «великий човен, видовбаний із суцільного дерева»; байдак - « великий човен для плавання по морю»; шаланда - «плоскодонний риболовецький вітрильник»; баркас « великий багатовесловий човен»; калабуха - «невеликий човен».
Термін «арго» вживається у широкому розумінні на позначення певного соціального чи професійного відгалуження від загальнонародної мови (Наприклад, арго акторів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців тощо).
У вужчому розумінні арго – мова «соціального дна», декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів-шулерів тощо).
Виникнення арго пов’язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників, бродячих торговців, жебраків, які з метою самозахисту й відособленості від решти суспільства і збереження своїх фахових таємниць створювали спеціальні мовні коди.
Окремий, хоч і невеликий шар становить дитяча лексика. Для неї характерні пестливі слова, слова з повторюваним складом, наприклад: папа – хліб, коко – яйце, моня – молоко, льоля – сорочка, киця – кіт, ціпа – курча, паця – свиня, зюзя, дюдя – холодно, жижа – гаряче, вава – ранка, забите місце, гам – їсти, їстоньки, питоньки, купатоньки, спатки, спатоньки, спатуні, спатусі, тупоньки, нозя, руця тощо.
Друге поняття з яким ми стикнулися, жаргон.
Жаргон – соціальній діалект. Відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів.
Розвивається в середовищі більш – менш замкнутих колективів: школярів, студентів, воєнних, різноманітних професійних груп. Наприклад, серед частини людей певного роду діяльності побутують такі слова: штука (тисяча), лимон (мільйон), ксива (паспорт, посвідчення особи), базар (розмови), наїжджати ( чіплятися, погрожувати), кльово (дуже добре). Можна навести приклади таких синонімічних рядів: торба – гаплик – хана – труба (кінець, крах чогось), герла – клава – тьолка – тітка (дівчина) тощо.
Ще одне не менш цікаве поняття – сленг.
Сленг – міський соціолект, що виник з Арго різних замкнених соціальних груп (правопорушників, крамарів, ремісників, в’язнів, бурсаків – учнів, вояків, інтернет-спільноти), як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю(зрідка й словотворів: випивон – пиятика, закусон – закуска), поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (студентської, шкільної молоді) міст.
Важлива характеристика сленгової лексики – її «первинність», нестабільність, постійну змінність. Не встигнувши закріпитись , одні форми мови поступаються місцем іншим: так, не таке давнє жаргонне «бабки»(мані – гроші) замінили бакси. Ще одна ознака сленгу – невизначеність, розмитість значень слів. «Стрьомно», «круто», можуть бути і позитивною, і негативною оцінкою ситуації. Слова типу «прикол», «ульот», «чум», «капєц». Залежно від ситуації і кола спілкування ці слова можуть виражати різноманітні – аж до протилежних – емоції: розчарування, роздратування, захоплення, здивування, радість тощо.
Особливо поширені сленгізми в молодіжному , особливо інтернет – спілкуванні. Всі ми – частина цієї спільноти. Спробуємо розшифрувати: «бро» - брат, «лузер» - невдаха, «чмаф» - поцілунок, «пріффет, йоу айоу, дарофф» - привіт, «окі, агась» - добре, «хару» - круто, «ололо, трололо» - іронія.
Ще одне цікаве й дуже поширене явище – суржик.
Суржик (походить від слова, яке позначає буквально – «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші»). У мовному розумінні – мова, яка є сумішшю кількох мов. Побутове мовлення, в якому об’єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови.
Деякі характерні прояви суржику (порівняно з нормативною українською мовою):
Вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), нє нада (не потрібно), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), рядом (поруч), больниця (лікарня);
«українізовані» форми російських дієслів – здєлав (зробив), дівся (подівся), унаслідував (успадкував), получав (отримував), отключив (вимкнув);
«українізовані» форми російських числівників – первий(перва), вторий(втора);
Змішування українських і російських форм невизначених займенників – хто-то( хтось), які-то(якісь), який-то( якийсь), чого-то(чомусь, чогось);
Порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою;
Утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком – відробивший (що відробив), прийшовший (що прийшов), зробивший (що зробив) (в українській мові ця граматична форма відсутня);
Заміна «дж» і «дз» на «ж» і «з»(звонять, нахожуся);
Відсутність чергування «к/ц», (жінки);
Зсув наголосу за російським зразком (говорять);
Відсутність чергування «о/і» або «е/і» (голова – голов замість голів)
У мові сучасних засобів масової інформації можна зустріти також численні помилки, що є результатом автоматичного перекладу з російської мови багатозначних слів: встановити залізничне повідомлення (железнодорожное сообщение), допомагає від запалення бруньок (помогает от воспаления почек), вібрація статевої дошки (вибрация половой доски) тощо.
Дослідивши поняття арго, жаргон, сленг, суржик, ми прийшли до висновку, що майже тотожні поняття «арго, жаргон, сленг» - адже це мова певних соціальних груп, і зовсім інше - суржик.
Арго, жаргон, сленг, суржик – це слова розмовного мовлення. У художній мові подібні слова можуть використовуватися здебільшого як стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту. Наприклад, у п’єсі – опері Івана Котляревського «Наталка – Полтавка»( 1819) Возний вживає комічно – «макаронічну» суміш української мови зі старослов’янською і російською, демонструючи цим свою вищість над простими селянами, які розмовляють полтавським діалектом: «Я наміревал – теє – то як його – посітити нашу вдовствующую диякониху, но, побачивши тут Наталку остановився побалакати з нею.»
Звернемо увагу на іншу групу стилістично маркованої лексики .
І перше поняття - екзотизми
Екзотизмами або етнографізмами, називають слова, що передають характерні назви реалій із життя інших народів і не мають точних відповідників у мові, до якої вони потрапляють. Наприклад: аул, мечеть, сакля, кюре, леді, лорд тощо. У творах художньої словесності екзотизми використовуються, насамперед, з метою створити незвичайну, екзотичну атмосферу, яка посилює емоційне враження, а також для передавання етнографічних особливостей тієї місцевості, про яку розповідається.
Ось як, наприклад, використовує екзотизми Л.Костенко: « Танцюй, танцюй, дитино! Життя - страшна корида, //На сотню Мінотаврів – один тореадор»; М.Зеров: «Тільки в далекості є баобаби, секвойї і пальми…»
Постійне вживання екзотизмів – ознака, що найбільшою мірою характеризує мовний стиль творів поетів і прозаїків. Цікавим використанням екзотизмів українського побуту в російськомовному худужньому стилі є повість М.Гоголя «Тарас Бульба». Наводимо характерний уривок : «- Ну ж, паны-братцы, садись всякий, где кому лучше, за стол. Ну,сынки! Прежде всего выпьем горелки! Боже, благослови! Будьте здоровы, сынки: и ты, Остап, и ты, Андрий! Дай же Боже, что б вы на войне всегда были удачливы! Чтобы бусурменов били, и турков бы били, и татарву били бы; когда и ляхи начнут что против веры нашей чинить, то и ляхов бы били! Ну, подставляй совю чарку; что, хороша горелка? А как по-латыне горелка? То-то, синку, дурни были латинцы: они и не знали, что есть на свете горелка»
Наша наступна зупинка - варваризми
Варваризмами (лат. Barbari – іноземці) називаються слова іншомовного походження, які вживаються поряд зі своїми відповідниками в тій чи іншій національній мові, але остаточно не засвоюються нею. Стилістичним забарвленням відрізняються не ті іншомовні слова, які увійшли у мову,наприклад: шифр, ескімо, журі, аксіома, а ті, які вводяться в мовлення, ніяк його не збагачуючи, оскільки просто дублюють уже наявні в мові слова. Якщо іншомовне слово можна замінити відповідним українським, то вживання іншомовного недоречне. Наприклад: «хай» - привіт, «оревуар» - до побачення, «пардон» - вибачте, «мерсі» - дякую, «тет – а – тет» - віч – на-віч,
Щоб правильно і доречно вживати іншомовні слова, ми спробували виробити кілька правил:
Не використовувати іншомовні слова, якщо є загальновідомі українські відповідники (фіксувати - записувати);
Перед тим, як вживати іншомовне слово, впевнитися, що вам відоме його лексичне значення (абонент(абонемент) до басейну);
Не користуватися в одному тексті іншомовним словом і його українським відповідником (купити морозиво «ескімо» )
Надавати перевагу іншомовному слову тільки в тому випадку, якщо це термін.
Антонімічним поняттям до етнографізмів і варваризмів є пуризми.
Пуризми (від лат.purus – чистий) – 1.Позірне прагнення до чистоти й суворості моралі звідси і слово « пуритани» - ті, хто суворо, навіть надмірно, почасти напоказ дотримується норм моралі 2.Надмірне прагнення зробити недоторканими якісь норми мови, скеровані на усунення іншомовних елементів, переважним чином у лексиці; і заміну їх неологізмами чи народно-мовними конструкціями. Перебільшений пуризм збіднює мову і утворює зайві дублети:
Тягунець – магніт; ходник – маятник, неділка – атом, летовище – аеродром; гвинтокрил – гелікоптер
Дослідивши ці явища в українській мові, постало питання: Як їх оцінити, як позитивне чи негативне? Як ви поставитесь до цих явищ?
Ми прийшли до таких висновків: Однозначно, мають право на існування, але тільки в художній літературі етнографізми, для створення колориту епохи.
Варваризми? Вже сама назва говорить про щось негативне.( варвар, варварський – асоціація – щось неосвічене, дике) . Тому до вживання іншомовних слів слід ставитися дуже обережно, особливо якщо не впевнений у їх значенні.
Пуризми? Боротьба за чистоту мови – це добре, особливо в умовах засміченості нашої мови. Але надмірність - це завжди поганою Не варто вводити в літературну мову нові слова лише для того, щоб замінити іншомовні, хоч і всім відомі.
Арго? Жаргон? Сленг? Суржик?
Слід пам’ятати, що подібні слова, хоч і є загальновідомими і широковживаними, лише засмічують мову. І потрібно викорінювати їх з нашої мови, щоб нащадки не отримали у спадок «деформовану мову»
Тож бережімо, вивчаймо, плекаймо нашу мову, щоб звучали не «окей і хепі бьоздей», а більш звучні і мелодійні «гаразд і з днем народження».
Учитесь,читайте, І свого не цурайтесь. , як писав наш пророк і геній Т.Г.Шевченко
1. І ще одна порада: Не бійтесь заглядати у словник. Це пишний яр, а не сумне провалля.
Давайте зараз візьмемося за очищення мови і наведемо українські відповідники до запропонованих варваризмів, щоб у подальшому уникати їх вживання
Адью - до побачення;
Ол райт -
Оревуар -
Бейбі -
Бонжур -
Шарман -
Фініта ля комедія -
Пардон -
Тет-а-тет -
Хеппі енд -
Візаві -
Гомо сапієнс -
Урок № 11
Дата: 30.11.2020 р.
Тема: Стилістичні можливості омонімії, синонімії та антонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту
Хід уроку
1. Прочитати, законспектувати
Лексика української мови дуже багата. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. Для кожного, хто вивчає українську мову, надзвичайно важливо знати групи слів за значенням — омоніми, синоніми, антоніми та пароніми. У нашому мовленні та мові художніх творів вони траляються часто. Правильне їх використання прикрашає мовлення.
Омоніми
Омоніми — це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.
Наприклад, балка — яр з положистими схилами і балка — дерев’яний чи металевий брус для перекриття стелі; порох — пил і порох — вибухова речовина; чайка — птах і чайка — човен.
Отже, омоніми мають однаковий звуковий склад, але зовсім різні за значенням. Це різні слова, а не різні значення одного й того ж слова: стан — талія, стан — ситуація, обставини.
Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми — це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач – птах і деркач — стертий віник (пор. деркача, деркачем, на деркачі). Такі омоніми завжди належать до однієї частини мови.
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи — різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком (іменник в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле (іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово наказного способу: Світи, сонечко, яскравіше).
Омофони — слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням: сонце і сон це, лежу (від лежати) і лижу (від лизати), мене (до я) і мине (від минати), проте і про те.
Омографи — слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога (іменник).
Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно — побутовому мовленні: Погана та мати, що не хоче дитя мати (Народна творчість). Ними послуговуються для створення дотепних висловів, каламбурів.
Синоніми
Синоніми — це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням: аргумент, доказ, підстава, обґрунтування; конче, доконче, неминуче; будувати, споруджувати, зводити, (хату) ставити, (з каменю) мурувати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) створювати, організовувати; (світогляд) формувати, ґрунтувати.
Синоніми переважно належать до однієї частини мови і відрізняються відтінками значень або стилістичними забарвленням, чи обома ознаками одночасно. Наприклад, дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і відтінками значень, і емоційним забарвленням: базікати — говорити про щось не варте уваги, шептати — говорити тихо, варнякати — говорити дурниці, воркотати — ніжно і стиха розмовляти, бурчати — говорити нерозбірливо, з незадоволенням тощо.
Синоніми групуються в синонімічні ряди (синонімічні гнізда).
Виокремлюють такі різновиди синонімів: лексичні і контекстуальні.
Лексичні синоніми — це слова, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні. Серед лексичних розрізняють семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.
Семантичні (поняттєві, ідеографічні) синоніми — це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати, затверджувати; взаємини, стосунки, відносини.
Стилістичні синоніми — це слова, що різняться експресивно-емоційним забарвленням, належністю до мовних стилів: біографія(офіційно-діловий стиль) і життєпис (публіцистичний стиль).
Семантико-стилістичні синоніми — слова, що різняться і відтінками значень, і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.
Абсолютні синоніми — це слова тотожні за значенням і різняться лише звучанням: алфавіт, азбука, абетка; дієслово, інфінітив, неозначена форма дієслова; безплатний, безкоштовний. Ці синоніми позбавлені експресивно-емоційних відтінків: мовознавець, лінгвіст, баритися, гаятися.
Контекстуальні синоніми — це слова, що мають близьке значення тільки в контексті. Поза контекстом ці слова вживаються з абсолютно різним значенням. Так дієслова провалитися і не скласти не є синонімами, але в певному контексті вони можуть вживатися як синоніми (провалитися на екзамені – не скласти екзамену).
Специфічними синонімами є евфемізми — слова, що вживаються для непрямого, прихованого, ввічливого позначення певного предмета, явища, дії замість прямої їх назви: нерозумний замість дурний; допускати неточність замість збрехати; знешкодження, нейтралізація замість убивство. Джерела евфемізмів — у прагненні уникнути з тих чи інших міркувань прямої назви предмета шляхом заміни її позитивним еквівалентом.
Наявність багатої системи синонімів у сучасній українській літературній мові створює неабиякі можливості для вибору їх у мовленні.
Антоніми
Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані певним спільним фактором, наприклад: високий – низький (зріст), товстий – худий (статура), веселий – сумний (настрій). Як бачимо, антоніми поєднуються у пари. Багатозначні слова можуть входити у різні антонімічні пари з різним відтінками своїх значень. Наприклад, важка скриня – легка скриня; важка хода – плавна хода; важке завдання – просте завдання.
Структурно антоніми діляться на дві групи:
1. Однокореневі антоніми, або афіксальні, що творяться за допомогою додавання префіксів: доля – недоля, свіжий – несвіжий, революція – контрреволюція, приватизація – реприватизація, чесний – безчесний;
2. Різнокореневі антоніми: день – ніч, назад – вперед, мокрий – сухий, працювати – ледарювати.
Деякі слова в українській мові антонімів не мають. По—перше, власні назви (імена і географічні назви), конкретні іменники, такі як «будинок», «око», «лава», всі числівники та деякі займенники, вузькі терміни: сума, розчинник, іменник, багато прикметників і дієслів. Адже у багатьох із них не можливо виділити два крайніх прояви або стани, що лежить в основі антонімії. Це явище активно використовується письменниками для створення антитези.
Пароніми
Пароніми — це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням:
- уява (здатність уявляти — плід уяви) — уявлення (знання, розуміння чогось — помилкове уявлення);
- гривня (грошова одиниця) — гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча);
- кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) — компанія (група осіб, пов’язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).
Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними.
Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блискучий — лискучий, блукати — блудити, повноваження — уповноваження, особистий — особовий), антонімічні (прогресивний — регресивний, густо — пусто, іммігрант — емігрант) відношення.
Перепишіть речення, добираючи з дужок потрібне слово. Обґрунтуйте свій вибір.
В акціонерному товаристві посада голови правління (виборча, виборна).
Проведення виборів до Верховної Ради забезпечують (виборчі, виборні) комісії.
Мій товариш охоче виконує різні (громадські, громадянські) доручення.
(Громадський, громадянський) мотив є одним із провідних у творчості В. Сосюри.
Між учнями та вчителем були дружні (відношення, відносини).
На сьогоднішньому занятті ми вчилися розпізнавати типи синтаксичних (відносин, відношень).
Дівчина була в складному матеріальному (стані, становищі).
Катя була в поганому (стані, становищі) і не могла йти далі.
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 12
Дата: 04.12.2020 р.
Тема: Використання іншомовних слів. Неологізми та застаріла лексика в різних стилях мовлення. Використання старослов"янізмів у художніх текстах.
Хід уроку
1. Робота з теоретичним матеріалом задля зіставлення нових знань з базовими
Роль неологізмів
Стиль мовлення Роль неологізмів Науковий Надають текстові стислості, лаконічності, чіткості Офіційно-діловий Обслуговують суспільно-політичну, економічну та наукову сферу життя Публіцистичний Проявляють стилістичне забарвлення, створюють пафос, піднесеність, передають іронію, сарказм, служать засобом гумористичного зображення та ін. Художній Відтворюють колорит епохи, посилюють експресію, свіжість внутрішньої форми, багатопланово розкривають художній образ, створюють патетику Розмовний Забезпечують потреби усного мовлення, надають мовленню різноманітних, виразних, експресивно-емоційних відтінків. Створюються для розв’язання «одноразового» стилістичного завдання Роль застарілої лексики
Стиль Роль історизмів Роль архаїзмів Науковий Точно і прямо називають відповідні історичні реалії Не вживаються, проте зрідка використовуються в історичних і літературознавчих працях Офіційно-діловий Уживаються для позначення конкретних понять: дійти згоди, вважатися зразком, давати підстави для, покладати відповідальність на, поставити за обов’язок, спричинитися до чогось. Відтінок монументальності, високої урочистості надають слова типу священний, благотворний, гласність, воєдино, глава уряду, союз, а також звертання типу шановний пане міністре, Ваше превосходительство та ін. Публіцистичний Застарілі слова вживаються найчастіше як засіб створення урочистої піднесеності або сатиричного, гумористичного ефекту Художній Прямо називають старовинні реалії, є засобом художнього зображення епохи, засобом відтворення їх національно-історичної своєрідності, а також мовних особливостей свого часу Надають урочистої емоційності Розмовний Надають іронічної експресії або жартівливості. Уживаються найчастіше у мові людей старшого покоління і в представників деяких соціальних верств (духовенство та ін.) Лексика української мови
За походженням
За сферою вживання/використання
За активністю/пасивністю
Власне українські слова
Слова іншомовного походження
Загально вживані
Стилістично маркована лексика:
діалектизми
професійна термінологія
жаргонізми (арго, сленг)
Активні
Пасивні:
історизми
архаїзми
неологізми (оказіоналізми)
Науковий стиль | Неологізми, професійна термінологія, слова іномовного походження. |
Розмовний стиль | Діалектизми, жаргонізми. |
Публіцистичний стиль | Загальновживана лексика, жаргонізми. |
Офіційно-діловий стиль | Тільки активна та загальновживана лексика. |
Художній стиль | Архаїзми, історизми, неологізми, оказіоналізми, діалектизми, жаргонізми. |
2. Лексико-синтаксична робота
1. Записати слова до відповідної колонки таблиці. Увести в речення, ускладнені звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення.
Корець, хорунжий, зріти, перст, холодильник, лікарня, піца, супермаркет, праця, уста, прач, вия, зоміст, маршрутне таксі, телефон, корзно, кауфер.
| Лексика активного вжитку | Лексика пасивного вжитку | |
| Історизми | Архаїзми | |
Довідка: корець — металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком; хорунжий — особа, що носила прапор або корогву війська, прапороносець; зріти — бачити; перст — палець, уста — губи, прач — дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання, праник; вия — шия; корзно — старовинний одяг; кауфер — перукар.
2. Виписати з художньої літератури, газет, журналів по три речення з архаїзмами, історизмами і неологізмами.
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 13
Дата: 11.12.2020 р.
Тема: Стилістичні функції термінів, професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів
Хід уроку
1. Теоретичний блок
Просторічні слова – слова та форми мовлення, вживання яких не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному, непублічному мовленні охоче вживаються. Наприклад: двера, звиняйте, урем'я, жисть і т. д. До просторічних, таким чином, найчастіше відносять спотворені слова, які засвідчують низький рівень мовленнєвої культури — фактичний або ж умовний, тобто уживаний зі спеціальною метою — створення комічного враження, інтимізації процесу спілкування, створення колориту розмовної невимушеності і т. п.
Від усіх інших шарів усного нелітературного мовлення (діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми) просторічні слова відрізняються тим, що їх уживаність не обмежена ні певною територією, ні формами спілкування, прийнятими в певних соціальних чи професійних групах людей. Емоційний же ефект від уведення таких слів до літературно нормованих текстів пов'язаний переважно з тим різким контрастом, який вони створюють, відступаючи від норми. В художній літературі просторічні форми використовуються здебільшого для мовленнєвої характеристики дійових осіб, а також для створення колориту невимушеності, живої розмовності, дуже часто з метою комічного увиразнення мовлення.
Під жаргоном розуміють різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Сьогодні мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п'яниць, декласованих елементів (злодіїв, картярських шулерів та ін.). У відкритих групах (молодь, мисливці та ін.) жаргон є своєрідною "колективною грою" (О. Єсперсен).
Замкнені групи (жебраки, злодії і т. ін.) за допомогою жаргону відокремлюються від іншої частини суспільства, він допомагає членам групи розпізнавати "своїх" і "чужих", а також виконує функцію конспірації. Елементами злодійського жаргону є, наприклад, слова: перо (ніж), мочити (вбивати), стибрити (вкрасти), лажа (неприємність), збацати (станцювати), закласти (видати), розколотися (зізнатися), зав'язати (порвати із злочинним світом) тощо. Основною метою таких слів є приховання предмета комунікації.
Молодіжні жаргонізми являють собою експресивні позначення загальновідомих понять: предки (батьки), чувак (хлопець), баскет (баскетбол), бабки (гроші), бухати (випивати), погрімон (прізвисько), олдовий (старий), герла (дівчина), фачити (принижувати, ігнорувати), фацет (чоловік, хлопець), бачик (телевізор), стріха (свідомість, здоровий глузд), кріпак (провінціал, селюк), баклажан (алкоголік), шуфляда (щелепа). У мові школярів і студентів натрапляємо на слова: хвіст - нескладений іспит, зрізатися – не скласти іспиту, автомат – залік, поставлений викладачем без спеціальної співбесіди, шпора – шпаргалка, бабки – гроші.
Такі слова, як правило, відображають фамільярне або гумористичне ставлення до предмета мови. Психологічною основою появи молодіжних жаргонних слів є споконвічне прагнення молоді підкреслити свою дорослість, незалежність і нестандартність у поведінці та судженнях.
Як синонім слова "жаргон" іноді (здебільшого стосовно англомовних країн) використовують термін «сленг». Для позначення способу спілкування декласованих елементів поряд із терміном "жаргон" вживається також термін «арго», що позначає сукупність особливостей мови групи людей, які намагаються засекретити свої висловлювання, зробити їх незрозумілими для оточення. Жаргонні слова звичайно охоплюють вузьке коло понять. Уживання їх є ненормативним явищем.
Жаргонізми роблять мову примітивною, засмічують її. У художніх творах жаргонізми використовуються як засіб мовленнєвої характеристики героїв. Поза цим завданням використання жаргонної лексики в літературній мові неприпустиме. Найнадійнішим засобом очищення мови від таких елементів є збагачення словникового запасу справжніми цінностями рідної мови, піднесення загальної культури мови.
Професіоналізми. У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми - слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів – це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом – помилку, у водіїв загоряти – сидіти без діла, бублик – руль, гума – автопокришка тощо.
2. Практичні завдання
1. Лінгвістична розминка «Вірю – не вірю»
1.Лексика – це словниковий склад мови
2. Усі терміни – багатозначні слова
3.У реченні «сумують ластівки в садах» слово «сумують» ужите в переносному значенні
4.Слова «велетень, титан, гігант» - синоніми
5.Слова «вдень – вночі, гарячий – холодний, зима – літо» - омоніми
6.У реченнях «Учитель використовує ефективні методи викладання» та «Моя сестра – ефектна дівчина» вжито пароніми
7.Слова «диспетчер, авіатор, фотограф» - іншомовні
8.Слова «феодал, очіпок, урядник» - діалектні
9.Слова « вода, земля, подяка» - стилістично забарвлені
10.Сполучення «пекти раків, ловити гав, як курка лапою» - фразеологізми
11.Фразеологізми «як кіт наплакав, кури не клюють» - синонімічні
12.Фразеологізми роблять мову яскравою, влучною, образною
2.Вправа «Ти – стиліст».
Ви вже досвідчені працівники, допоможіть письменнику – початківцю дібрати більш влучне і доцільне слово з низки синонімів.
Стояла …. погода | Безвітряна, спокійна, лагідна, тиха |
Дерева ніби …. в непорушній тиші | Заціпеніли, заклякли, заніміли, застигли |
Здавалось, що і вітер вирішив….. від праці | Передихнути, відпочити, вгомонитись, перевести дух |
….. сосни ніби заснули на мить. | Здоровенні, гігантські, велетенські, титанічні, колосальні |
І над усім цим розкинулось …. Небо без жодної хмаринки | Безхмарне, прозоре, ясне, чисте |
3. Вправа «Ти-редактор». Відредагуйте сполучення слів
Бувші учні , бути у командировці, ведучий фахівець , приймати участь , діючі правила , бути у передовому авангарді, вірна відповідь , слідуюче питання, винести подяку.
Домашнє завдання. Перекладіть текст українською мовою. Зробіть лексичний аналіз слів на вибір.
Всё в твоих руках (восточная притча)
Давным-давно в старинном городе жил Мастер, окружённый учениками. Самый способный из них однажды задумался: «А есть ли вопрос, на который наш Мастер не смог бы дать ответа?» Он пошёл на цветущий луг, поймал самую красивую бабочку и спрятал её между ладонями. Бабочка цеплялась лапками за его руки, и ученику было щекотно. Улыбаясь, он подошёл к Мастеру и спросил:— Скажите, какая бабочка у меня в руках: живая или мёртвая? Он крепко держал бабочку в сомкнутых ладонях и был готов в любое мгновение сжать их ради своей истины. Не глядя на руки ученика, Мастер ответил:— Всё в твоих руках.
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 14
Дата: 14.12.2020 р.
Тема: Роль діалектизмів, розмовної та просторічної лексики в різних стилях мови
Хід уроку
І. Пошуково-дослідницька робота
Прочитати тексти, визначити їх стиль, аргументувати свою думку.
Знайти і виписати приклади слів, різних за сферою вживання. З’ясувати, яку стилістичну роль вони виконують у мовленні.
Текст 1
Хата — загальнопоширена на території України назва житлової споруди. Поряд із цим терміном у західних районах побутували назви хижа, халупа, на Лівобережжі — хатина. У південних степових районах частково заглиблене в землю житло називалося бурдей, землянка, а підвищене — верхова хата, горішня хата, горішник (З етнографічного довідника).
Текст 2
Для обробітку ґрунту українці здавна користувалися плугом, ралом і сохою. Збирали зернові серпом та косою, а головним і найдавнішим знаряддям молотьби був ціп. У лісостеповій і степовій зонах, починаючи з XVII сторіччя, поряд із ним використовували молотильний которок-гарман (З етнографічного довідника).
Текст 3
Не було нічого кращого для Василька, як ходити по полонині весною. Гори навколо у рожевих туманах виглядають, як дівчата у свято. Синів цвітом зацвітають бриндуші, зірчасто ясніє між травами пахуча тоя. Та нема квітів найбажаніших для легенів, як на крисані у нього нема звіздочки! (А. Турчинська).
Текст 4
— А за цю «мадаму» скільки б ви хотіли?
— Вісімдесят.
— Небагато й хочете.
— Та ви ж подивіться: картина — не корова!
— Та то так! Тільки інша дівка як на пику, так така ловка, що хоч воду з лиця пий, а там погляди — вона й твердувата! (Остап Вишня «Ярмарок»).
ІІ. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу. Зіставлення власних думок і теоретичного матеріалу з теми
Серед територіальних діалектизмів є слова стилістично нейтральні й слова яскраво експресивні, образні. У розмовній мові вони є засобом вільного, невимушеного, повсякденного спілкування людей, які ще не оволоділи нормами літературної мови або звикли у побуті користуватися діалектною лексикою. У художньому мовленні діалектизми використовуються як важливий засіб зображення місцевого колориту, специфіки побуту і як засіб передачі індивідуального мовлення героїв твору. Зовсім не вживаються діалектизми у діловому і науковому стилях.
Професіоналізми в художньому стилі, а також у деяких жанрах публіцистичного стилю служать засобом характеризуючим: вони допомагають створювати яскраві, виразні, конкретно предметні описи, увиразнюють мовну характеристику дійової особи, пожвавлюють репліки в полілогах. Це засіб створення гумористичних ситуацій. Усі нехудожні стилі сучасної української літературної мови широко користуються термінами у їх прямому значенні, бо термінологія збагачує можливості точного і несуперечливого, логічно переконливого і водночас лаконічного спілкування в найрізноманітніших сферах людського життя і діяльності. У публіцистичному стилі, крім прямого вживання, поширене вживання термінів з виразною стилістичною метою — як засобу створення гумору.
Просторічні слова в поетичному мовленні є засобом образного зображення. У публіцистичному стилі ця лексика відіграє особливо важливу роль: вона не лише характеризує певне явище з точки зору того, хто пише, а й покликана створити певну емоційно-експресивну атмосферу тексту, щоб переконати читача, викликати потрібні авторові емоції.
Розмовно-просторічні елементи мови в діловому і науковому стилях не вживаються зовсім. Просторіччя служать засобом посилення негативної оцінки певного соціального явища.
Жаргонізми вживаються для характеристики мови персонажів.
ІІІ. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної діяльності
1. Творче спостереження з елементами аналізу
- Записати текст. Пояснити написання слів з вивченими орфограмами, розстановку розділових знаків. Визначити стиль мовлення. Лексика яких груп за сферою вживання використовується в тексті?
В українському традиційному вбранні кінця ХІХ — початку ХХ ст. поряд із збереженням давніх місцевих ознак простежуються й пізніші нашарування, пов’язані насамперед з історичною долею різних земель України. Наприклад, одяг населення Правобережжя зазнав помітного впливу польсько-литовської, Лівобережжя — російської культури. Велике значення мало й те, що через Україну йшло інтенсивне та постійне торговельне й культурне спілкування країн Заходу і Сходу. Виникнення Запорозької Січі, специфічні політичні умови, в яких опинилася Україна у ХVІ—ХVІІІ ст., взаємні контакти з сусідніми народами — усе це зумовило своєрідність формування української національної культури, і зокрема культури вбрання (А. Пономарьов).
2.Пошуково-вибіркова робота
- Прочитати речення. Знайти і виписати діалектні слова. За тлумачним словником з’ясувати їх лексичне значення.
У неділю вранці Мотря Довбишівна прибиралась до церкви. Вона принесла з хижки зав’язані в хустці квіти та стрічки і розсипала їх по столі, принесла й поставила на лаві червоні сап’янці. Довбишівна сіла на круглому дзиґликові коло стола, а подруга — сусідка наділа Мотрі на голову кибалку, на яку над самим лобом поклала вузеньку стрічечку з золотої парчі (За І. Нечуй-Левицьким).
- Переписати текст. З’ясувати, яким стилем він написаний. Підкреслити просторічні слова. З якою метою вжив їх Остап Вишня?
Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього круга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать. Це ввечері. А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись (Остап Вишня).
3. Дослідження-зіставлення
- До поданих діалектних слів дібрати літературні відповідники з довідки.
Вапча, кукуля, подра, розшибалися, розропляти, бутний, зимарка, качула, лельо, бербениця, буриус, дудяну, хосен, кочут, мелай, глива, блават, кокошка, кибель, линва, фаска, кабиця, шарівниця, плова, ляскавиця.
Довідка: губа, зозуля, голосно лунали, солити воду, пихатий, зимівля, шапка, батько, дерев’яний посуд, пальто, місто, користь, півень, кукурудза, груша, волошка, курка, відро, вірьовка, діжечка, літня ніч надворі, сапа, дощ, грім.
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 15
Дата: 15.12.2020 р.
Тема: Тропи, їх стилістична роль
Хід уроку
1. Прочитати, законспектувати
Зв’язок між лексикологією української мови та лексичною стилістикою базується на таких засадах, що й між фонетикою та фоностилістикою.
Лексикологія дає повну характеристику лексичних одиниць мови з точки зору того, як вони відображають дійсність, з якими поняттями співвідносяться.
Лексична стилістика виділяє групу слів, здатних створювати не тільки лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення. На матеріалі класифікації слів, здійснюваних у лексикології, стилістика виділяє лексеми, стилістичні можливості яких ґрунтуються на оцінних характеристиках понять і реалій. На змінах семантичної структури слова (функціональні переноси, заміни і $) формуються (стилістичні) засоби словесної виразності – тропи – слово троп з грецької (=спосіб, манера, прийом,...), це слово, вжите в переносному значенні для створення образності. Тропи широко вживані в художньому стилі, меншою мірою в публіцистичному, майже не вживаються в офіційно-діловому та науковому стилях. До тропів належать:
Порівняння – троп, побудований на зіставленні фактів, для пояснення одного з них за допомогою іншого. Роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка найяскравіше виступає у порівнюваних предметах (білий як сніг, місяць як золотий серп = форма місяця, очі блакитні як небо).
Епітет – слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного явища чи поняття. Його функція полягає в тому, що він індивідуалізує якусь ознаку, показує предмет із несподіваного боку ($).
Метафора (грець.) – троп, побудований на вживанні слів у переносному значенні, на основі подібності за кольором, формою, призначенням (Дощ іде. = дощить Перша ластівка = початок – ці два приклади належать до стертих метафор, т. зв. мовних штампів). Метафори й епітети повинні бути індивідуальними для кожного автора.
Метонімія – троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю, тобто на основі внутрішнього чи зовнішнього зв’язку між поняттями. Зв’язок цей може існувати між:
1. автором і його твором (читати Котляревського)
2. посудиною і вмістом (хоч відро випий)
3. предметом і матеріалом (ходити в золоті)
4. місцевістю і людьми, які там перебувають (Прага прокидається = люди у Празі прокидаються)
Метонімії найчастіше вживаються у публіцистичному та художньому стилях.
- +
Синекдоха (грець.) – троп, побудований на кількісній заміні: Одне вживається замість множини, видова назва замість родової (частина замість цілого), напр., і буде син, і буде мати, і будуть люди на землі = буде багато дітей і матерів.
Персоніфікація – троп, побудований на наділенні предметів, явищ природи та абстрактних понять рисами людини. Може бути частковим різновидом метафори.
Гіпербола – троп, в основі якого лежить підкреслене перебільшення розмірів, рис, характеристик, ознак предмета чи явища.
Літота (з грець.) – протилежність гіперболи.
Алегорія являє собою втілення абстрактного поняття в конкретному образі (хитрий – лисиця, упертий як осел).
Антитеза – риторична фігура, що полягає у навмисне підкреслюваному зіставленні двох протилежних, але пов’язаних між собою поять, явищ, речей та образів для підсилення враження, напр., Кайдашева сім’я = мова селян. Інфінітив – ризниця між літературним ти та розмовним ть, напр., лаять, балакать, одчепись од мене = відчепись від мене.
Порівняння з фольклору – як тополя, шовкова нитка, буйний вітер.
2. Записати уривок тексту, визначити в ньому тропи
Ліс ще дрімає в передранішній тиші…Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво…Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… А з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає всякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу. Стрепенувся врешті ліс і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…
Виконані завдання надсилати на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або на Вайбер чи Телеграм
Урок № 16
Дата: 21.12.2020 р.
Тема: Стилістичні можливості фразеологізмів
Хід уроку
Немає коментарів:
Дописати коментар