Блог викладача української мови та літератури: Факультатив 936

Урок № 7

Дата: 05.11.2020 р.

Тема: Використання вставних слів і вставлених конструкцій у різних стилях мови

Хід уроку

І. Робота з текстом

1. Прочитати текст. Визначити його стильову належність.

Завітати у Чернятин, скажімо, у вихідний день — значить побувати на святі кольорів. Таких вишнево-бордових вишиванок і своєрідних спідниць — «оборток» (жінки обгортають їх навколо стану) не побачите ніде, тільки в цьому селі. Майже все тут витримано в одній кольоровій гамі: незбагненна глибока червінь, соковита, ніби вишня. Тільки деколи пробиваються крізь неї зеленкуваті та жовтуваті вкраплення… У сусідньому селі Верхівцях вам порадять завітати до жінки, котра вміє малювати квіти, на стеблах яких красуються голівки усміхнених дівчат. У Торговиці (Батьківщина письменника Леся Мартовича) поведуть до ткача, який виткав понад півтисячі вишневих «торговицьких» запасок… (М. Яновський).

Знайти і виписати речення зі вставними словами і реченнями. Звернути увагу на їх будову.

ТМ: Вставні речення мають ті ж самі значення, що й вставні слова і словосполучення. Ними мовець може висловити додаткові повідомлення, побічні зауваження або уточнити основну думку речення.

2. Проаналізувати синтаксичні конструкції зі вставними реченнями. Самостійно сформулювати правила вживання розділових знаків.

1. Вихователь (виховання є тільки одним із засобів виховання), поставлений віч-на-віч з вихованцем, у самому собі має всю можливість успіхів виховання (К. Ушинський). І ніколи, можливо, сучасник (я маю на увазі художника-творця) не мав такого вдячного ґрунту для створення мистецтва високих і значливих, як у наш час… (О. Довженко).

2. Є ж люди на землі, — А то б не варто й жити, — Що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукати (М. Рильський). Митька Чубатий — так звали вантажника, що стояв поруч — глянув на неї (П. Панч).

3. Прочитати. Визначити тип і стиль мовлення. Увести в текст вставні слова і речення, подані в довідці. Записати відновлений текст, розставивши потрібні розділові знаки. (Текст 3)

Марс удвічі менший від Землі. Тривалість доби там приблизно така ж, як і на Землі. Майже так само … змінюються пори року. Однак клімат на Марсі набагато суворіший. І справа тут не тільки в тому, що Марс приблизно в півтора рази далі від Сонця, ніж Земля, а одержує від нього значно менше світла й тепла. Марсіанська атмосфера дуже розріджена, прозора, вона погано затримує тепло.

Уявімо, що за таких кліматичних умов ми подорожуємо по Марсу. Якби навіть можна було вільно дихати розрідженим марсіанським повітрям … то й тоді нам довелося б одягти скафандри чи спеціальні утеплені костюми, як це роблять … полярники (К. Земляк).

Довідка: отже; як уже зазначалося; насправді ж учені заперечують цю можливість; наприклад.

ТМ: Дуже подібними до вставних є вставлені конструкції, але, на відміну від перших, вставлені слова, словосполучення і речення не виражають ставлення мовця до висловленої думки, не містять оцінки повідомлення, вказівки на його джерело, на зв’язок з іншим повідомленням. Вони вносять в основне речення додаткові відомості, супровідні зауваження, уточнення, пояснення, поправки тощо: Діти щойно — вона це добре пам’ятала! — були тут поруч (Ю. Збанацький).

Вставлені речення приєднуються до основного речення без сполучників або за допомогою сполучників і сполучних слів. На письмі виділяються комами, тире і дужками: Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном (О. Довженко). Демид зразу скочив (коліно різко заболіло), схопив дівчину за плечі, підвів (В. Собко).

4. Диктант-тест з обґрунтуванням

Знайти синтаксичну конструкцію зі вставним реченням. Свій вибір обґрунтувати.

А Напевне, це й справді не жінка, а саме літо йде собі за городами, лісами, співаючи, нахиляється до суничників і грибовищ, підіймає руки до плодючого дерева (М. Стельмах).

Б Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

В Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині (Т. Шевченко).

Г Я, по правді сказавши, й тепер трохи дивуюсь, що мені так легко пишеться до Вас (Леся Українка).

ІІ. Домашнє завдання

Прочитати вислів. Побудувати письмовий твір-роздум, розкриваючи його зміст. Використати вставні речення.

Творчість природи і творчість людини відрізняються ставленням до часу: природа створює теперішнє, а людина створює майбутнє (М. Пришвін).

ТМ - теоретичний матеріал

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 8

Дата: 19.11.2020 р.

Тема: Тренувальні вправи (стилістичні можливості простого речення)

Хід уроку

1. Переглянути відео

2. Ознайомитися із теоретичним матеріалом, законспектувати основне

Погляньте, будь ласка, на це зображення. Це – південнокорейський гурт «BTS».

Якби ви хотіли описати своє ставлення до цього зображення чи до цього музичного гурту, ми могли б сказати (я, як гурт людей): «Це цікаво нам», «Це є цікавим для нас», «Це нас цікавить», «Це цікаво для нас», «Ми цікавимося цим». Маємо 5 прикладів речень, проте сенс лишається одним і тим самим.

Або, навпаки, коли ми хочемо заперечити своє зацікавлення: «Це не цікаво нам», «Це не є цікавим для нас», «Це нас не цікавить», «Це не цікаво для нас», «Ми не цікавимося цим».

Таким чином, перебудовуючи граматично, лексично ці конструкції і зберігаючи його загальний зміст, ми тим не менше, маємо 5 різних варіантів того, як можемо висловити своє ставлення до цього музичного гурту. Це – так звані синтаксичні синоніми.

Синтаксичні синоніми

Синтаксичні синоніми – це такі речення чи словосполучення, які мають спільне граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками, інколи й певними лексичними особливостями; вони взаємозамінні в тексті. Як це було щойно на попередньому слайді.

Погляньмо ще на кілька прикладів.

«Приємно, мабуть, пахне сакура», – перший варіант.
«Приємно, мабуть, пахне сакурою», – другий.
«Пахощі сакури, мабуть, приємні».

Все це – приклади синтаксичних синонімів.

Ми неодноразово говорили про те, що стиль передбачає певний вибір того чи іншого мовленевого засобу, щонайперше. Тому, добір синтаксичних засобів із усієї тієї кількості синтаксичних синонімів, котру ми маємо в своєму арсеналі, залежить від стилю та жанру висловлювання.

Науковий стиль

Науковий стиль передбачає те, що в ньому багато складнопідрядних речень, оскільки є потреба передати складні причинові, часові або наслідкові зв’язки.

А й справді, розмірковування впродовж цього стилю, в межах цього стилю, передбачає певні обґрунтування, пояснення чи то причин, становлення наслідків чи то інших зв’язків. Погляньмо на приклад.

Підсвічена кольором вказівка на засоби зв’язку в підрядних реченнях. Справді, в цьому науково-популярному стилі, яким є тексти Вікіпедії, до якого вони належать, і передбачає досить численне використання складнопідрядних речень.

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль передбачає більше ускладнених речень і менше складнопідрядних.

Оскільки сама специфіка стилю не має на меті певні розмірковування. А, як ми знаємо, донесення певної інформації – це такі жанри, як: доповідна записка, наказ, акт, постанова і так далі.

Ось – зразок гумористичної доповідної записки в школі.

Як бачимо, це речення ускладнене відокремленим додатком («замість опрацювання навчального матеріалу»), а також відокремленим означенням (гурт який? – «популярний серед молоді»). Менше підрядних, більше ускладнених.

Розмовний стиль

Розмовний стиль, оскільки він є досить динамічним, передбачає невимушеність ситуації, послуговується яскраво короткими (односкладними, неповними) реченнями. І це яскрава ознака саме для цього стилю.

Як бачите, короткі, динамічні речення, які відображають, в даному випадку, діалог між двома людьми, якраз і відображають цю специфіку стилю.

Пригадайте будь ласка, односкладними реченнями є як означено-особові, так і неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, а також називні речення. Це речення, в якому наявний тільки один головний член, що співвідносний або з підметом (називні речення), або з присудком (означено-, неозначено-, узагальнено- і безособові речення).

У даному нашому прикладі, маємо:«Чув нову пісню «BTS»?» – приклад означено-особового речення.

«Нє», – це розмовний стиль, коротка, так звана «не членована», синтаксична конструкція, або слово-речення. Або ж, разом з тим, воно є певним чином контекстуальним, бо зрозуміти сенс всього цього діалогу без попереднього контексту («Нє. Такого не слухаю») не можемо.
«Не слухаю», – означено-особове речення, «вони популярні», – двоскладне, проте досить коротке, лаконічне, динамічне речення.
І «Ну, круто», – безособове речення.

Як бачите, всі речення досить короткі, динамічні, відображають конкретну ситуацію.

Художній, публіцистичний стилі

Художній і публіцистичний стилі якраз найрізноманітніші у своїх синтаксичних засобах. Най-най-най-найрізноманітнішим є, звісно ж, художній.

В цьому фрагменті тексту маємо і складнопідрядні речення, і складносурядне речення, і ускладнене однорідними присудками, і ускладнене вставною конструкцією «як грім серед ясного неба». Тобто, художній стиль найрізноманітніший у своїх формах вияву.

Публіцистичний близький в цьому до нього.

Інверсія

Поговорімо також про потужний стилістичний прийом, стилістичну фігуру, яка ґрунтується саме на синтаксичних поняттях. Це – інверсія.

Інверсія – це (дослівно) непрямий, або зворотний, порядок слів у реченні чи фрагменті тексту.

Ну, на цьому зображенні ви бачите магістра Йоду з «Зоряних війн», і він говорить: «Коли ж і тобі 900 років буде, не так бадьоро будеш виглядати ти». Як бачите, слова ніби переставлені і змінені місцями в цьому реченні. Інверсію найлегше запам’ятати за допомогою магістра.

Прямий порядок слів і непрямий порядок слів (інверсія)

Погляньмо, як це:

Українська мова достатньо вільна в тому, на яке місце ставити які члени речення. Тим не менш, є певні закономірності.

Інверсії, за якої на перше місце виносять присудок, дуже поширені в Біблії.

Отже, для чого ж вживають інверсію? Яка її стилістична мета, який її функціонал? Щонайперше, для виділення в реченні найважливішого за змістом слова. Коли ми говоримо: «Я іду», – ми наголошуємо на слові «я», воно стоїть перше. Коли ми кажемо «Іду я», – ми вказуємо на те, що я не лечу, не пливу, а пересуваюся саме завдяки своїм двом ногам.

Ну, і звісно ж, Йода нам про це красиво підказує, для посилення емоційності і виразності мовлення. З художньою, стилістичною, риторичною метою досить доречним є вживання інверсій.

Приклади вживання інверсій у різних стилях

Погляньмо на приклади уживання інверсій у різних стилях.

Поговорімо тепер про стилістичні можливості простого речення. Ідеться, звісно ж, про ускладнене речення. Але, перш за все, потрібно пригадати, які ж речення називаються ускладненими.

Стилістичні можливості

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 9

Дата: 26.11.2020 р.

Тема: Стилістичні можливості складного речення.

Хід уроку

1. Ознайомитися із теоретичним матеріалом, законспектувати

Різні типи складних речень дають широкі можливості для роботи над стилями мовлення та їх ознаками, над синтаксичними синонімами. За допомогою простих речень виражаються лаконічні думки, які в складних об’єднуються в одну складну.

Прості речення створюють динамізм і лаконічність мовлення, виступають як замкнуті, відокремлені одна від одної інтонацією одиниці мови. Коли вони об’єднуються в складне речення, то втрачають свою автономність, між ними виникають більш тісні смислові й граматичні зв’язки. Навіть якщо зв'язок між ними безсполучниковий, між частинами стають більшими паузи, то і тоді ці частини тісніше пов’язані між собою, ніж окремі прості речення.

Прості речення вживаються в усіх стилях мовлення, але найчастіше – у розмовному. Складні речення переважають у книжних стилях – науковому, художньому, публіцистичному і офіційно-діловому. Стилістичні особливості складних речень залежать від:

стилістичних якостей простих речень, що входять до складу складного;
порядку розміщення частин;
ступеня поширеності цих частин;
лексичного наповнення речення;
мети висловлювання;
способу зв’язку частин складного речення.

Уживання складносурядних речень сприяє створенню плавного, дещо уповільненого мовлення. Складносурядні речення служать для створення образної конкретно-чуттєвої картини, виступають емоційно-оцінним засобом. Вони передають явища, що відбуваються одночасно, послідовно або ж чергуються, зіставляються чи протиставляються.

Складнопідрядні речення відображають взаємообумовленість явищ дійсності, їх причинно-наслідкову залежність, часові і просторові відношення, логічну послідовність думок тощо.

У складнопідрядних реченнях логічні зв’язки і відношення передаються чіткіше, ніж у складносурядних. Тому ці речення найчастіше використовуються у книжних стилях – науковому, художньому, публіцистичному й офіційно-діловому.

Від місця підрядного речення залежить відтінок усього речення, тому діє загальна закономірність: якщо треба підкреслити значимість тієї чи іншої мовної одиниці, ставимо її на перше місце.

У складнопідрядних реченнях смислові відношення виражаються чіткіше, зв’язки між частинами цих речень тісніші. У художньому стилі доцільніші складносурядні речення, бо у них причиново-наслідкові відношення менш помітні, ніж у складнопідрядному. Характерна для цього стилю описовість краще передається складносурядним реченням.

У публіцистичному і науковому стилях складнопідрядні речення більш доцільні, оскільки вони точніше передають наслідкові і часові відношення. Важливу роль відіграє і місце підрядного відносно головного.

2. Переглянути відео

3. Виконання вправ

Прочитати тексти. Визначити стилі мовлення. Переставити, де можна, підрядні речення і простежити, чи впливає це на зміст і стилістичне забарвлення складнопідрядних речень.

І.Є така професія – Батьківщину захищати. Чого ж вимагає від молодої людини професія офіцера сьогодні? В яке б військове училище юнак не поступав, всюди потрібні відмінні знання з математики, фізики, хімії. Оскільки сучасна армія не мислима без досконалого володіння технікою, то з цього боку офіцер повинен бути підготовленим бездоганно.

Але в усі часи не сама тільки техніка вирішувала результат бою. Завжди перемога була на боці тих, хто знав, що захищає і за що б'ється. Безсумнівно, офіцер, щоб перемагати у бою, повинен дуже любити Вітчизну, знати її історію, її героїв, щоб вирішити, «робити життя з кого». Крім того, офіцер – завжди вихователь, тому він має бути різнобічно освіченою людиною. І, звичайно, фізична підготовка. Професія ця вимагає фізичної витривалості, загартування. І ще багато інших важливих якостей.

ІІ. До міста Білопілля, що на Сумщині, де народився видатний педагог і письменник Антон Семенович Макаренко, його батьки жили на околиці Кременчука – в Крюкові. На початку 1901 року сім'я Макаренків повернулася у Крюків, де Антон продовжив навчання в Кременчуцькому міському чотирикласному училищі.

Домашнє завдання:

Повторити матеріал конспекту

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 10

Дата: 03.12.2020 р.

Тема: Пряма й непряма мова в тексті. Цитата

Хід уроку

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Конструкції з чужою мовою реалізуються прямою мовою, непрямою мовою, невласне прямою мовою.

Пряма мова в різних функціональних стилях.

Пряма мова – дослівно відтворене мовлення самого автора або іншої особи. Різновид чужої мови, переданої від тієї особи, якій вона належить. Нерідко є імітацією чужих слів. Здебільшого вводиться у текст словами автора, в яких він зазначає її авторство. Слова автора, що вводять пряму мову, містять лексико-семантичну групу слів на означення процесу мовлення, думки, відчуття, слуху, бажання, волевиявлення тощо.

Прямій мові властиві конструкції, притаманні розмовній мові: неповні речення, формули ввічливості, словаречення, емоційно-експресивні частки та вигуки. Окремою формою передачі прямої мови є діалог або полілог.

Основним завданням прямої мови в художніх текстах є збереження і якнайповніше відтворення особливостей мови персонажів, їх індивідуальних ознак (не фотографування, не етнографічний запис, а творча інтерпретація). Пряма мова зі стилістичного боку є засобом індивідуалізації персонажів, передання специфічної лексики та граматичних і синтаксичних форм живої усно-розмовної мови.

Стилістичні особливості непрямої мови.

Непряма мова – введена в авторський текст чужа мова як мова автора. Автор лише зазначає, що чужа мова належить іншій особі. Для передачі непрямої мови вживаються переважно лексико-стилістичні засоби авторської мови, через що вона не має виразних ознак розмовної мови. Непряма мова передається у формі складнопідрядного речення зі сполучниками що, щоб, чи, який. Непряма мова є стилістично нейтральною.

Користуючись здатністю непрямої мови скорочено переказувати чиюсь мову, автор так викладає вже відомі читачеві слова персонажів, а також несуттєві висловлення, малоцікаві, другорядні деталі. Використовується непряма мова й тоді, коли немає потреби передавати індивідуальні ознаки чиєїсь мови. Подеколи автор, користуючись формою непрямої мови, переказує думки персонажа у стислій, високопоетичній манері, на яку його герой просто нездатний.

Стилістичне використання невласне прямої мови.

Невласне пряма мова – введена в авторський текст чужа мова, яка зберігає особливості живої мови персонажа, але без цитування і специфічної пунктуації. Невласне пряма мова нерідко становить значний за обсягом монолог (роздум), оповідь особи, про яку мовиться, де широко використовуються питальні, окличні, неповні, еліптичні, незавершені речення, емоційно-експресивні конструкції.

Автор ніби безпосередньо виражає думки й почуття свого героя, мовить його словами. Постає двоплановість викладу: відтворюється «внутрішнє мовлення» персонажа, але виступає за нього автор.

Невласне пряма мова характерна лише для художнього стилю. Невласне пряма мова є продуктом книжно-поетичного мовлення, яке вона збагачує новими тонкими емоційноекспресивними засобами. За допомогою невласне прямої мови досягається органічне злиття авторської мови і мови персонажів. Вона використовується як для відтворення безпосередніх висловлювань персонажів, так і для розкриття їх невисловлених ще думок, переживань і прагнень.

Невласне пряма мова допомагає зближенню авторського описового викладу з розмовною мовою персонажів і призводить до взаємопроникнення двох мовних стихій – описової та розмовної, збагачуючи описову розмовними конструкціями і експресивними нюансами вигукових та питальних інтонувань. Вона служить засобом уникнення одноманітності синтаксичного вираження, створюваної довгими, однотипно збудованими діалогами.

Для розмовного мовлення характерні й такі форми, як здогадна пряма мова та напівпряма мова. Здогадна пряма мова – це не висловлена якоюсь особою мова, а приписувана їй на основі вдачі, поглядів, поведінки. Відтінок здогаду про висловлення певної думки створюється введенням у текст частки мовляв (застарілий варіант мов): «Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на митах показав: бери, мовляв» (М.Стельмах). Напівпряма мова (підряднопідпорядкована пряма мова) – дослівний переказ чужого висловлювання, але із застосуванням сполучного слова що. Уживаються такі конструкції в усному спілкуванні, можуть бути використані й у художніх текстах для надання викладові невимушеності й створення колориту розмовності.

Використання цитування як виражального засобу мовлення. Цитата – дослівно наведений у мовленні уривок якогось тексту чи точно відтворений вислів якоїсь особи. Цитату включають як в усний, так і в писемний словесний масив; цитувати можна й усну, і писемну мову. Цитату вводять в текст: а) для підтвердження думки автора свідченням авторитетного джерела; б) для критичної оцінки процитованого положення і розгортання полеміки; в) для побудови системи наукових доказів із залученням загальновизнаних, аксіоматичних тверджень; г) для ілюстрування текстовими зразками типологічних ознак певних різновидів мовлення (в лінгвістичних дослідженнях) та ін.

У науковому стилі вимагається, щоб цитата не змінювала думок тексту, з якого її взято, поглядів автора, його настанов, стилю, манери написання. Необхідно стежити за тим, чи не зміниться зміст речення, коли його взято окремо від контексту, якщо є така небезпека, варто розширити цитований текст або дати до нього пояснення (перед цитатою, після неї, всередині цитати в дужках або у примітці). Обов’язковим є дотримання правил оформлення цитат: вживання лапок, збереження пунктуації цитованого тексту, вказівки на пропуск у тексті, коментарі до шрифту (зазначення того, кому належать виділення в тексті), точне покликання на джерело та ін. Обсяг цитати зумовлюється потребами викладу – вона може бути велика й мала. Основне, щоб не було перекручено думок цитованого автора. Цитування другого типу характерніше для публіцистики.

Практичний блок

Завдання для самостійної роботи

1. Дотримуючись норм українського правопису, виписати 10 цитат із текстів різних стилів.

2. Написати твір-мініатюру „У крамниці”, використовуючи елементи прямої мови.

3. Прочитайте текст. Випишіть речення з прямою мовою та визначте специфіку її використання

Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Отже, хто бачив дочку покійного сотника Таволги, той би сказав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. Гарна, дуже була гарна сотниківна! Знали її по всій Україні; бо в нас на Вкраїні скоро, було, в кого виросте дочка хороша, то вже й знають усюди. Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, їде за сто верст, аби тільки побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що там за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять… А Орися була вже не дитина, вирівнялась і викохалась, як біла тополя в леваді. Подивиться було на її старий сотник, подивиться на її пишний зріст і хорошу вроду, порадується батьківським серцем, що дождав на старість собі такої дочки, а часом і посумує: „Доспіла єси, моя ясонько, як повний колос на ниві! Та чи знатиме женчик, яку благодать бере собі од Господа милосердного? Єсть багато людей, і статечних, і значних, що залицяються на тебе, да не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв’ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі. Ой, не хотілось би мені оддавать тебе й за молодого шибайголову, що не поживе довго без степу да коня, поляже в полі буйною головою, а тебе заставить горювать з дітоньками!” Так собі думаючи та гадаючи, старий Таволга часом тяжко, тяжко сумує, аж сльоза покотиться йому з ока (За П. Кулішем).

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 11

Дата: 14.12.2020 р.

Тема: Пряма й непряма мова в тексті. Цитата. Тренувальні вправи

Хід уроку

1. Повторити теоретичний матеріал про розділові знаки в реченнях з прямою і непрямою мовою, цитатами із попереднього уроку

2. Виконання вправ

1. Поставте пропущені розділові знаки у реченнях з прямою мовою.

1.Будьте люде це постійний заклик і пересторога Шевченка (Є. Маланюк). 2. Та мені зав'язали руки люди Хай страждає кажуть треба так (І. Драч). 3. А слова плоть ясна і нетлінна Проблискує Народе встань (Д. Павличко). 4. Мамко гукаю сміючись та ви ж в мене ще зовсім молоденькі (Ю. Збанацький). 5. Люди що створили цю живу красу мабуть у душі поети подумав я оглядаючи все навколо (І. Цюпа). 6. Ти ба дивується Данило, високо зводячи брови. Сиплються як горох. 7. Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом писав Максим Рильський то найвідповідніше слово було б — боротьба (Л. Міщенко). 8. Воскреснемо бо світить нам у віки пророцтво Тараса Не вмирає душа наша не вмирає воля (Я. Гоян).

2.Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові.

1. Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого Все! Навіть наші серця (О. Гончар). 2. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко) 3. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко). 4. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар). 5. Пам'ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О.Довженко) 6. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Гр. Тютюнник). 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозволено людині? (М. Рильський) 8. Яке го щастя дано людині заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору Отакий світ!... Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар)

3.У реченнях з прямою мовою поставте пропущені розділові знаки. Зробіть заміну прямої мови непрямою.

1. Чого зажурився мій любий козак питає дівчина вродлива (Леся Українка). 2. От і купив, от тобі й нива думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля. І як це могла лучитися мені така пригода (М. Коцюбинський). 3. То, мабуть, Рудик не витримав подумав Тихович ко ли б ще лиха собі не напитав, бо на кордоні не вільно стріляти (М. Коцюбинський). 4. Мемет вдивлявсь у море. Буде буря обізвався він, не обертаючись. Вітер дужчає — он на човні збирають вітрила.... (М. Коцюбинський). 5. Живися, кумонько, не погордуй, люба моя, припрошує Журавель (І. Франко). 6. А йдіть, діточки, полуднувать та й батька кличте крикнула Кайдашиха тонким голосом (І. Нечуй-Левицький). 7. Поволі обвів зором широкий майдан, море голів, дітей на деревах і на дахах — майнула думка Ці колись розкажуть... І далі дивився в очі тих, що стояли близько (Н. Рибак).

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 12
Дата: 15.12.2020 р.
Тема: Форма мовлення як стилістична ознака (монолог, діалог, полілог). Період, його стилістичне використання
Хід уроку
1. Теоретичний блок

2. Практичні вправи

1. Скласти і записати діалог між відвідувачем ресторану і офіціантом. У репліках діалогу вживайте назви страв, напоїв тощо.

2. Запишіть монолог кухара - кондитера, який вигадав нову страву

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 13

Дата: 16.12.2020 р.

Тема: Тренувальні вправи

Хід уроку

1. Перевірка теоретичних знань

1.Що ми називаємо мовою іншої особи, не автора, не мовця?

2.Чи зберігає непряма мова лексичні, синтаксичні особливості висловлювання

3.Що таке пряма мова?

4.Який вид складного речення становить непряма мова?

5.У конструкції з прямою мовою змістове ядро становлять слова автора?)

6.Невласне пряма мова поєднує в собі елементи прямої та непрямої мови?

7.Різновидом якої мови є діалог?

8.Нова репліка діалогу записується з нового рядка?

9.Коли репліки діалогу беруться в лапки?

10. Цитати завжди беруться в лапки?

11.Коли цитата пишеться з малої літери?

12. Чи є епіграф різновидом цитати?

2. Змоделюйте й запишіть:

1) телефонну розмову фахового спрямування;

2) текст-анотацію презентації „Вашої” фірми.

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 14

Дата: 17.12.2020 р.

Тема: Синтаксичні стилістичні фігури

Хід уроку

1. Законспектувати статтю

Стилістична фігура (від лат. stilus 'грифель для писання' figura 'образ, зовнішній вигляд'), фігу́ри мовлення — синтаксичні мовні звороти, орієнтовані на незвичність слововживання, посилення емоційності, образності вислову, оздобу мовлення.

Важливим засобом мовленнєвого оформлення літературного твору є його синтаксис – поетичний синтаксис. Поетичний синтаксис враховує таку будову речень і словосполучень, яка впливає на характер інтонацій, темп і паузи при читанні, на зміст і емоційність.

У першу чергу до сфери поетичного синтаксису відносять так звані «стилістичні фігури». Стилістичні фігури – особливі словесні конструкції, що відхиляються від певних синтаксичних норм і дають оригінальну форму для образного представлення художнього матеріалу. Слово у стилістичній фігурі, на відміну від тропа, не обов’язково виступає у переносному значенні.

Інверсія

Інверсія – стилістична фігура, побудована на порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим, звичайним.

+При прямому порядку слів група підмета, як правило, стоїть перед групою присудка; узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене означення – після; додаток стоїть після слова, якого стосується; обставини, залежно від значення та способу вираження, можуть стояти перед словом, з яким пов’язуються, і після нього. Якщо такий порядок розташування членів речення змінюється, він стає інверсованим. Ось приклад із поезії В.Стуса:

Гойдається вечора зламана віть,

Мов костур сліпого, що тичеться в простір

осінньої невіді.

Нормативно-логічному порядку розгортання думки тут мала б відповідати інша послідовність слів, а саме: Зламана віть вечора гойдається, мов костур сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді.

Подібним чином „порушений” логіко-граматичний порядок розташування другорядних членів речення у наступних прикладах:

Зелена гілка в лузі на вербі

від доторку твого зів’яне

(Д.Павличко)

замість: Зелена гілка в лузі на вербі зів’яне від твого доторку.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання

(В.Сосюра)

замість: Ніхто не кохав так. Подібне кохання приходить через тисячі літ.

Інверсія взагалі індивідуалізує й емоційно увиразнює мовлення. До того ж, інверсований порядок членів речення виділяє окремі, найвагоміші у певному контексті слова. Адже інверсоване слово, за рахунок того, що потрапляє в незвичну для нього синтаксичну позицію, мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги.

Особливо яскраво ця функція інверсії проявляє себе у випадку, коли інверсоване слово не просто змінює свою узвичаєну синтаксичну позицію, але при цьому ще й відділяється від члена речення, якому воно підпорядковане, іншими словами: Хвилі байдуже бігли на берег – не наздоганяли, не підгонили одна одну, тихі й покірні, зморено засипали на теплім піску (Ю.Мушкетик), замість: Тихі й покірні хвилі байдуже бігли на берег – не наздоганяли, не підганяли одна одну, зморено засинали на теплім піску.

Еліпсис

Еліпсис – стилістична фігура, побудована шляхом пропуску слова або кількох слів, які легко поновлюються в уяві з контексту:

Зостались ви, пісні старії,

Щоб старину згадати нам,

Старим – літа їх молодії.

(О.Корсун)

В останньому рядку тут опущено слово „згадати”.

Досить часто мета еліпсиса – зосередити увагу читача на тому предметі, явищі, дії, що іменуються пропущеним словом. Таку функцію виконує еліпсис у поезії Т.Шевченка, де читаємо, що думка митця «орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими б’є”. Слово «крильми» тут пропущено, але читач звертає на нього увагу, бо воно фіксується в інших словах («літає», «ширяє», «широкими б’є”).

Також еліпсис, залежно від ситуації, може посилювати динамічність фрази, напруженість у зміні дії, підкреслювати лаконізм мовлення, ліричну схвильованість, розмовні інтонації. Еліпсис часто трапляється в прислів’ях і приказках.

Різновид еліпсису – зевгма. Це стилістична фігура, що грунтується на побудові тривалого мовного періоду таким чином, що в реченні з однорідними підрядними членами підмет або присудок представлений на початку, а далі мається на увазі: Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах (О.Довженко). У цьому періоді пропускається підмет «я».

Полісиндетон

Полісиндетон (або багатосполучниковість) – стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників або інших службових частин мови для логічного й емоційного виділення кожної складової частини висловлювання: Над ялицями лютилася буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими (О.Кобилянська). Фігура багатосполучниковості може оформлятися різними сполучниками (не лише „і”), наприклад: А Дунай річка-мати, А не дай нам погибати (З народ. пісні). Інколи використовується комбінована форма багатосполучниковості, побудована на поєднанні різних сполучників: До цього страшного вечора він мав дуже багато любові: і до вірних дівочих очей, що чаїли в собі знаду і чари, і до сивої мудрості, в надбрів’ї якої сходилося два віки, і до материнства, що біля персів несе не білі вузлики, а наше майбутнє, і до того далекого орача, що під обраєм ішов за плугом, і до тієї жниці, що тримала на руках снопи і літо, і до тих лелек, які вдосвіта будили його, аби він будив їх (М.Стельмах). У наведеному тексті повторюється не тільки сполучник сурядності „і”, а й прийменник „до”, та сполучник підрядності „що”.

Полісиндетон використовується також як засіб, який, уповільнюючи мовлення, надає текстові, висловлюванню урочистості. Одна з причин цього – асоціація з багатосполучниковими синтаксичними конструкціями біблійних текстів.

Асиндетон

Асиндетон (або безсполучниковість) – це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв’язують окремі слова й частини фраз: Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина десь ніби чарами зникла (І.Нечуй-Левицький). Асиндетон посилює виразність мовлення, надає викладові динамічності, стислості, насиченості, служить для логічного виділення слів, між якими пропускаються сполучники:

Пружнаста віхола – прудка підпора крилам.

Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка.

Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття.

(М.Бажан)

Плеоназм

Плеоназм – стилістична фігура, що ґрунтується на повторі близькозначних слів: ждати-чекати, пам’ятай-не забувай, тишком-нишком. Плеонастичний повтор невмотивований логічно і вживається для стилістичного увиразнення мовлення. Найчастіше вживаний у народнопоетичній творчості: слава козацькая не вмре не поляже; словами говорить-промовляє; легінь думає-гадає, часто є засобом фольклорної стилізації.

Використовується плеоназм і в літературних творах: Ось ранок, ясний та погожий ранок короткої ночі. Зірки кудись зникли-пурнули у синю безодню блакитного неба; край його горить-палає рожевим вогнем; червонуваті хвилі ясного світу миготять серед темноти... (Панас Мирний).

Тавтологія

Тавтологія – стилістична фігура, що ґрунтується на повторі однокореневих слів: диво дивне, темниця темна, тьма-тьмуща. Як і плеоназм, тавтологія невмотивована логічно і вводиться в текст зі стилістичних міркувань. Найтиповішим для цієї фігури є уживання в народнопоетичній творчості, зустрічається вона також у літературних творах:

Прощаннячко, прощай. Ця місячна соната.

Прощаннячко, прости... Який скорботний сніг.

Прощаннячко... Щока... Щока. І краплі м’яти.

І сіра пелена на перламутрі сліз...

(С.Сапеляк).

По освітлених кухнях виборні сидять товариства

І за кавою власну виборність доводять собі…

(О.Забужко)

Ти – печаль моя неодпечалена,

В небеса верховіттям навістрена.

(Г.Чубай)

Градація

Градація – стилістична фігура, яка ґрунтується на розташуванні слів або висловів за наростанням чи спаданням їхніх семантичних і (або) емоційно-експресивних якостей.

Градація, що веде до наростання смислової, емоційної ознаки, називається висхідною:

Кометонько, ладо, втяла косу,

Продала Саваофу, щоб здовшив нам ночі –

Таких смолооких на страшний суд,

Орлиць синьоперих таких – не хочу,

А прагну, а криком таких кричу,

Стогоном стогну орлиць...

(І.Драч)

Градація, що веде до спадання ознаки, називається спадною:

А сосни що ж?.. Гудуть.

Шумлять собі, мов сотні веретен...

І шепчуть...

(І.Римарук)

Градація, окрім просторових параметрів, може охоплювати часові, психічні параметри (наростання чи згасання інтенсивності почуття).

Фото виконаних завдань чекаю на електронну пошту pacerinanata@gmail.com або Вайбер

Урок № 15

Дата: 18.12.2020 р.

Тема: Пунктуація як стилістичний прийом

Хід уроку

1. Прочитати статтю, законспектувати

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

2. Підготувати презентацію із 17 слайдів (попередня стаття)

Презентаційні матеріали чекаю на електронну пошту - pacerinanata@gmail.com

Урок № 16

Дата: 21.12.2020 р.

Тема: Стилістичні можливості складного речення та синтаксичних фігур

Хід уроку

1. Переглянути відео

Синтаксичні синоніми здебільшого загальновживані, нейтральні, проте їхнє наповнення може бути різним.

Складносурядні речення найчастіше використовуються в художньому стилі та публіцистиці, а в інших стилях вони становлять порівняно невеликі текстові фрагменти.

Складнопідрядні речення переважають у науковому стилі (особливо багатокомпонентні), бо йому притаманне пояснення різноманітних смислових зв’язків: причинно-наслідкових умовних, допустових…